• slide5
  • slide1
  • slide2
  • slide3
  • slide4

Південно-американська томатна міль (Tuta аbsoluta Meyr.) - небезпечний карантинний шкідник

   Розширення міждержавних зв’язків має важливі екологічні наслідки, оскільки відбувається перенесення небезпечної біоти з різних країн та континентів, яке іноді набуває характеру екологічних, а в деяких випадках і економічних потрясінь. Національні фітосанітарні служби повинні робити все можливе, щоб не допустити проникнення цих небажаних небезпечних шкідливих організмів рослин.

treyhtry.jpg   Потенційно небезпечні для рослин види комах включаються до національного Переліку регульованих шкідливих організмів України, які необхідно періодично переглядати на основі аналізу фітосанітарного ризику (АФР) по кожному небезпечному шкідливому організму і надавати обґрунтовані висновки щодо їх небезпечності для країн.

   За повідомленнями інформаційної служби Європейської та Середземноморської організації карантину і захисту рослин (ЄОКЗР) останніми роками все частіше в країнах Європи на рослинах і рослинній продукції пасльонових культур, особливо картоплі і томатах, виявляють небезпечного карантинного шкідника – південно-американську томатну міль.

   Південно-американська томатна міль (Tuta аbsoluta Meyr.) розповсюджена в країнах Південної Америки і за повідомленням інформаційної служби ЄОКЗР перші відомості про її виявлення на Європейському континенті надійшли з Іспанії у 2006 р. У 2010 році томатна міль вже виявлена в Болгарії, на Кіпрі у Німеччині, Іспанії, Угорщині, Ізраїлі, Косові, Туреччині; в тому ж році вона була виявлена на території України в помідорах з Іспанії та Нідерландів. У 2011 р. шкідника вперше офіційно зафіксували в Греції, Литві, у Великобританії; продовжує він також поширюватися і в країнах Середземноморського басейну, Північній Африці та в країнах Близького Сходу.

   Томатна міль є «основним обмежуючим фактором для виробництва томатів в Південній Америці». Ушкоджені плоди погано зберігаються, загнивають і втрачають товарну якість. Є повідомлення про втрати від 50 до 100 % урожаю томатів. Цей шкідник вважається одним з найнебезпечніших лускокрилих шкідників томатів у Бразилії.

   Враховуючи країну походження та визначені суми активних температур для різних регіонів України можна прийти до висновку, що томатна міль зможе виживати і наносити значної шкоди пасльоновим культурам у відкритому і закритому ґрунті у Одеській, Миколаївській, Херсонській, Запорізькій та Закарпатській області. Інші області належать до зони можливої поступової акліматизації шкідника.

jfgjhj.jpg   Томатна міль – олігофаг, живиться на пасльонових культурах. Вона може закінчити свій розвиток (від яйця до дорослої стадії) на таких культурах як помідори, картопля, баклажани, тощо. ПАТМ є комахою з високою швидкістю розмноження, може мати повні 12 поколінь за рік залежно від умов навколишнього природного середовища. Шкідник завершує одне покоління за 28 днів. Оскільки томатна міль пошкоджує рослини і в умовах закритого ґрунту (теплицях), необхідно враховувати її швидкий репродуктивний потенціал.

   Метелики томатної молі сіруватого кольору (можливі варіації від сріблястого до коричневого кольору) з чорними симетричними плямами на передніх, вузьких крилах і з довгими ниткоподібними вусиками на голові. Довжина тіла складає біля 6 -7 мм. Розмах крил 8-12 мм. Яйця кремово-жовтого кольору, мають овально-циліндричну форму, дрібні. Розташовуються, як правило, на нижній стороні листя. Личинки молодших віків білого або кремового кольору з чорною головою. З часом забарвлення личинок змінюється, тіло набуває зеленуватого або рожевого кольору, а голова стає коричневою. Гусінь першого віку має довжину тіла близько 0,9 мм, старших віків 8-9 мм. Лялечка коричневого кольору, довжина близько 6 мм.

jfgjgfjhgj.jpg   В рослинах томатів молоді личинки мінують листя, роблять ходи в стеблах, пагонах, квітках, незрілих плодах, а пізніше – і в зрілих. Міни личинок збільшуються в довжину і ширину в процесі розвитку і живлення личинок. У випадку високої чисельності залишаються тільки скелетні жилки від листя і велика кількість екскрементів. Зрілі личинки, які закінчили живлення, утворюють спочатку колони, а потім перетворюються в лялечок. Шкідник може зимувати в усіх стадіях (яйця, лялечка, метелик). Плодючість самки може становити від 60 до 260 яєць (в залежності від погодніх умов). Метелики відкладають яйця по одному (рідко по декілька) на всіх надземних частинах рослин-живителів. Після виходу з яєць личинки занурюються  в рослину і починають живитися, таким чином, створюють міни, де живуть  до заляльковування.

   Фітосанітарні заходи:

   Враховуючи велику шкідливість Південно американської томатної молі, боротьба з нею є одним з важливих і першочергових завдань усіх землекористувачів.

   Ефективними засобами боротьби є:

  • Плоди пасльонових культур, насіннева і продовольча картопля, при завезенні їх з районів розповсюдження карантинних молей родини Gelechiidae, мають бути вільними від них.
  • Імпорт плодів томатів та інших пасльонових культур необхідно забороняти з тих країн, де ПАТМ широко поширена.
  • Пакування – тільки в нову тару або дизінфіковану за ретельного огляду на відсутність в ній личинок, лялечок чи дорослх комах.
  • Пакувальний матеріал – не використовувати повторно в місцях походження цього шкідника (вивчається пакувальний матеріал, який погіршує умови існування шкідника при транзиті, наприклад, тонка поліетиленова та інша тара, через яку проходить світло).
  • Зберігати плоди пасльонових культур краще в умовах відбитого світла та аерації (повна темрява сприяє розвитку шкідника).
  • Місця зберігання урожаю пасльонових культур, у тому числі картоплесховища, мають бути очищені та дезінфіковані певними інсектицидами. Плоди пасльонових, у тому числі бульби картоплі, закладають на зберігання тільки не пошкодженні.
  • Необхідно застосувати комплексні фітосанітарні заходи контролю як у полі, так і в сховищах, якщо цей шкідник в країні уже присутній. Обов’язковий моніторинг для своєчасного виявлення шкідника як візуальним методом, так і застосовуючи феромонні пастки. Для контролю популяції у польових умовах за великої чисельності шкідника феромонні пастки можуть бути неефективні.
  • Обов’язкове пропагування певних знань серед виробників, які вирощують пасльонові культури та зберігають пасльонову рослинну продукцію, про небезпечність цих шкідників.
  • Хімічний контроль не ефективний, тому що ці шкідники живляться усередині плодів пасльонових культур. Необхідно застосовувати біологічні методи захисту.
  • Обов’язковим є знищення поживних решток та дотримання строків збирання урожаю.

 

     Павло Кравець - провідний фахівець ентомолог

                                           Відділу фітосанітарного аналізу