• slide3
  • slide5
  • slide1
  • slide4
  • slide2

Західний кукурудзяний жук

Щорічно розширюються міждержавні торгово-економічні відносини з різними за рівнем розвитку країнами світу. Це сприяє значному зростанню обсягів імпорту та експорту рослинної продукції та створює додаткові умови для проникнення нових адвентивних видів. Одним із небезпечних шкідників, що стрімко заселив значні території південної Європи і став суттєвою загрозою  кукурудзяним посівам України, є західний кукурудзяний жук (ЗКЖ) - (Diabrotica virgifera virgifera Le Conte).

Батьківщиною західного кукурудзяного жука є Центральна та Північна Америка. Вперше шкідник був відмічений у США в 1909 році як шкідник цукрової кукурудзи. За даними карантинної служби США, збитки з урахуванням втрат врожаю і витрат на проведення хімічних обробок сягають 1 млрд. доларів щорічно. Жуки та личинки кукурудзяного жука є переносниками збудників грибкових, бактеріальних та вірусних хвороб кукурудзи.

Вперше в Європі шкідник був виявлений у червні 1992 року в районі Сурчина, недалеко від Бєлградського міжнародного аеропорту. Вірогідно жуки були випадково завезені авіацією із США. Незважаючи на винищувальні заходи вид став швидко займати нові території Європейського континенту.

На території України вперше західний кукурудзяний жук виявлений за допомогою феромонових пасток у Закарпатській області в 2001 році. І з кожним роком спостерігається динаміка збільшення площ поширення ЗКЖ у західних регіонах України. Станом на 01 січня 2017 року Західний кукурудзяний жук зареєстрований на площі 86320,96 га. у Вінницькій, Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській, Тернопільській, Хмельницькій та Чернівецькій областях.

В серпні 2017 року провідними фахівцями ДУ «Волиньфітолабораторія» у  феромонових пастках вперше виявлено західного кукурудзяного жука в Старовижівському, Ратнівському, Турійському та Ковельському районах Волинської області на площі 145 га.

Західний кукурудзяний жук належить до родини листоїдів (Chrysomelidae). Дорослі жуки мають овальне тіло довжиною 4,2 - 6,8 мм, жовтувато-бурі з більш темними вусиками і жовтими смужками на надкрилах. Самці дрібніші від самок і мають більш темне забарвлення. Надкрила жовтувато-бурі із зеленкуватим відтінком, у самок – з трьома чорними смугами, які іноді мають вигляд пунктирних крапок. У самців смужки зливаються в одну, особливо в задній частині надкрил. Західний кукурудзяний жук на території України має одну генерацію протягом року. Оптимальна температура для яйцекладки 18ºС.

Самки відкладають яйця в поверхневий шар грунту переважно на глибину від 5 до 15 см. При яйцекладці самки віддають перевагу чорноземам або грунтам з підвищенним вмістом глини, найменше їх прибавлюють піщані грунти. Дощова погода стимулює процес відкладання яєць, яйця витримують затоплення до 10 днів. У сухий грунт самка яєць не відкладає. Личинки брудно-білого кольору, зморшкуваті з коричневою головною капсулою, дорослі до 10-13 мм довжиною. Відродження їх припадає на другу половину травня – до середини червня. Будучи монофагами, живляться тільки корінням кукурудзи; пошкоджують спочатку їх з периферійної зони до стебла, що призводить до полягання кукурудзи у вигляді «гусячої шиї» і, відповідно, загибелі рослин. У пошуках корму личинки здатні долати відстані до 50 см. Якщо грунт сухий і щільний чимало з них гине. Імаго виходить з ґрунту в кінці липня – на початку серпня, їхня поява співпадає з періодом цвітіння кукурудзи. Жуки, мігруючи у пошуках корму, долають значні відстані- швидкість їх активного польоту сягає 10-20 км за годину. Дорослі особини надають перевагу кукурудзяним полям, які приваблюють їх кольором та запахом. Пошкоджують волоть, стовпчики жіночих суцвіть, листя, іноді обгризають молоді качани. При живленні на генеративних органах зменшується кількість зерен в качані, а в результаті цього знижується врожайність. Дорослі жуки найактивніші в сутінках і на світанку.

Розповсюдження яєць та личинок цього шкідника можливе з транспортом, залишками зараженого  ґрунту, що прилипає до насіння та знаряддями праці. В пошуках корму дорослі особини перелітають на незаражені поля кукурудзи та інших культур. Поширенням жука може слугувати завезення шкідників з вантажами і транспортними засобами, які прибувають з країн, де розповсюджений шкідник, та природним його розселенням з вогнищ по всій території України.

З метою локалізації та ліквідації західного кукурудзяного жука здійснюють організаційні, фітосанітарні, агротехнічні, біологічні та хімічні  заходи.

Організаційні заходи полягають в тому, що на території, де виявлено шкідника, накладають карантин.

Фітосанірні заходи спрямовані на профілактику та запобігання проникнення карантинних організмів і включають:

-  щорічне обстеження посівів кукурудзи маршрутно-візуальним методом з використанням феромонових пасток. Їх встановлюють на полях кукурудзи для відлову дорослих особин, в місцях де є ризик занесення.

- заборону ввезення на територію України із зон зараження країн розповсюдження західного кукурудзяного жука зерна кукурудзи, кукурудзяних качанів, насіння для виробничих посівів, частин рослин кукурудзи, тощо.

- ретельний карантинний огляд всіх партій зерна кукурудзи, що надійшли з країн розповсюдження ЗКЖ.

Ефективним агротехнічним заходом проти західного кукурудзяного жука є сівозміна, що включає зернові культури, крім кукурудзи, багаторічні трави, конюшину, люцерну, тощо. Поля кукурудзи, на яких виявлено  вогнища ЗКЖ, переорюють після збирання врожаю і засіюють іншими культурами.

Біологічний метод спрямований на використання природних ворогів, які допомагають стабілізувати чисельність шкідника. Закордонними вченими оцінено позитивний вплив на ЗКЖ нематод Stenernemacarpocapsae, Heterorhabditis bacteriophora в комбінації з грунтовим інсектицидом тефлутріном. В США  ентомофагами західного кукурудзяного жука є комахи з родини Carabidae (Harpalus sp.), Cantharidae (Chauliognathus marginalis), Braconidae (Syrrhizus sp.), тощо.

З хімічних заходів боротьби основним є обробка рослин пестицидами проти жуків та внесення в ґрунт при сівбі гранульованих препаратів проти личинок західного кукурудзяного жука.

Обробку хімічними засобами проводять препаратами відповідно до «Переліку  пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання».