• slide5
  • slide4
  • slide2
  • slide3
  • slide1

Обережно – борщівник Сосновського!

Види роду борщівник мають широкий ареал поширення. У світовій флорі налічується майже 70 видів, що зростають здебільшого в помірній зоні Північної півкулі (переважно в горах). Борщівник походить із Кавказу, де місцеві жителі використовували його молоде листя для приготування овочевих супів та борщів (до появи квітконоса), звідки і походить назва рослини. У флорі України зустрічається 5 видів: найпоширеніший – борщівник Сосновського (Heracleum sosnowskyi Manden.), у гірській місцевості Івано-Франківської, Чернівецької та Закарпатської областей росте карпатський (Heracleum carpaticum Porc.), європейський (Heracleum spondylium L.) та пальчастий (Heracleum palmatum Baumg.) борщівник. На просторах Кримського півострова зустрічається борщівник Стевена (Heracleum steveni L.)

111111111111.jpgНа території України цей бур’ян з’явився за часів СРСР. Комуністична влада запровадила вирощування борщівника Сосновського як ще однієї силосної культури, ігноруючи наукові перестороги. Силос із борщівника виявився звичайним, а корови, поїдаючи його, давали молоко з гірким присмаком, яке було непридатним для споживання як людьми, так і тваринами. Тому запроваджену культуру залишили без уваги. Згодом це стало катастрофою в місцях вирощування через визрівання значної кількості насіння борщівника і значного його поширення.

На даний час  цей бур’ян зустрічається майже по всій території України на луках, по берегах річок, вздовж доріг, каналів, ярів, балок, заплавах річок і струмків, необроблених землях, пустирях, сміттєзвалищах, присадибних ділянках, лісосмугах, садах, у населених пунктах. Борщівник добре адаптований до наших природних умов, через короткі зими й відсутність конкурентів.

Снимок11.JPGНині помітно зростають площі, зайняті чужорідним видом, який широко розповсюджується, конкуруючи з аборигенними видами за екологічні ніші, а також спричиняючи загибель місцевих видів. Він агресивно витісняє місцеві види не лише трав’яних, а й деревних порід, монополізує територію. Борщівник Сосновського містить фотоактивні сполуки, небезпечні для шкіри людини при сонячному опроміненні. Тканини борщівника містять особливі фотодинамічно активні речовини – фурокумарини, які під час контакту зі шкірою людини під впливом сонячного світла підвищують чутливість шкіри до ультрафіолетового випромінювання і нейтралізують при цьому дію меланіну. Вони провокують важкі, подібні до опіків, дерматити. Але навіть якщо людина доторкнулася до цієї рослини вночі, вже вранці при сонячному світлі будуть з'являтися пухирі. В молодому листі ці речовини можуть розкладатися при термічній обробці. Як правило, на уражених ділянках шкіри виникає опік другого ступеня (пухирі, заповнені рідиною). Час їх появи – від кількох годин до кількох діб. З часом на місцях опіків з’являються темні плями, які зникають від 3 місяців до 3 років. Особлива небезпека полягає в тому, що у разі дотику до рослини або потрапляння його соку на шкіру людина не відчує відразу біль, як при контакті з кропивою. Через рік при значних ураженнях шкіри можливі рецидиви - при новому опроміненні тіла сонячними променями, на шкірі у місцях опіків знову з’являються коричневі плями. Виявлено випадки дерматозів - до III ступеня, і навіть летальні випадки від численних опіків шкіри у дітей молодшого віку. При сильних опіках підвищується температура, починається лихоманка, з'являються  виразки. Найбільше фурокумарини накопичуються у ворсинках та на листі. Якщо сік борщівника потрапив на шкіру, необхідно відразу промокнути його тканиною і прикрити цю ділянку одягом або пов'язкою. Потім уражені ділянки шкіри необхідно промити великою кількістю води, бажано з додаванням невеликої кількості соди. У такому розчині кумарин, його похідні і ефірні масла розчиняються краще, а тому більшою мірою і швидше видаляються зі шкіри. Потім уражені місця доцільно змастити будь-яким засобом від опіків. Надмірне накопичення кумаринів в організмі людини сприяє виникненню захворювання під назвою «вітиліго». Також борщівник викликає алергічні реакції. У хворих на астму він може спровокувати напад задухи.

Снимок22.JPGБорщівник Сосновського (Heracleum sosnowskyi Manden.) – отруйна багаторічна рослина родини окружкових (Apiaceae). Стебло шорстке, ребристе, пурпурне або з пурпурними плямами. Зростає до 3-5 метрів в висоту, товщина стебла – до 10 см. Має дуже великі трійчасті – перисто-розсічені листки жовтувато-зеленого забарвлення довжиною 1,4 – 1,9 м. Коренева система у рослин стрижнева, добре розвинена, в ґрунт проникає неглибоко: основна маса лежить в шарі до 30 см. У верхній частині корінь розгалужений, головний і бічні корені м'ясисті. При пошкодженні вони виділяють світло-жовту рідину з різким запахом ефірного масла, що володіє сильною пекучістю.

Майже все насіння, яке з'явилося в кінці літа, знаходиться в стані спокою і не проростає восени. Обов'язковою умовою проростання є вологість і вплив протягом одного-двох місяців низьких середньодобових температур 2 - 4 ° C. Проростанню передує вихід зі стану спокою. Сходи і пагони від кореневих бруньок з’являються в березні-травні. Цвіте з липня по серпень, а плоди дозрівають з липня по вересень. Насіння борщівника Сосновського дозріває навіть тоді, коли стовбур рослини зрізаний. Розсівається в діаметрі    5 - 6 м навколо материнської рослини, проте сухостій з насінням переносить зимові хуртовини, знаходячись над сніговим покривом, сприяючи рознесенню насінин на великі відстані. Одна рослина утворює 15-20 тисяч летючих насінин, вони можуть прорости в ґрунті навіть через 10-12 років.

Насіння борщівника Сосновського поширюється вітром, завдяки наявності «крилаток», які значно підвищують його летючість. Також розповсюджується тваринами, людьми і транспортними засобами.

Борщівник Сосновського є небезпечною та екологічно шкідливою рослиною, тому необхідно систематично проводити цілий комплекс заходів щоб недопустити його поширення.

Снимок33.JPGМеханічні заходи: разове викошування чи зрізання є малоефективним заходом, оскільки рослина відростає заново та починає цвісти, відростають нові зонтики, навіть після декількох скошувань. В результаті, суцвіть з насінням може стати ще більше, за 1-2 тижні починають рости нові пагони і через 3 тижні ефект від разового скошування зникає. Систематичне скошування, перерізання коренів на глибині 10-15 см забезпечує знищення рослини. Оскільки розмножується борщівник тільки за допомогою насіння, слід не допускати появи квітконосів. Борщівник викопують (тільки в щільному одязі і в гумових рукавичках) і обов’язково спалюють.

Хімічні заходи: використання гербіцидів гліфосатної групи, дикамби та інші гербіциди зареєстровані в Україні. Достатня концентрація – 5л/100м² стандартного розчину препарату Раундап, тобто 360 г/л гліфосату. Необхідно обробити 70-80% листкової поверхні рослин борщівника. Першу обробку слід проводити навесні, коли висота рослин не перевищує 50 см, з повторною обробкою після відростання рослин. Односезонна обробка не приносить результату, на наступний рік виникають масові сходи, а ще через 2 роки результати роботи втрачаються. Найкращим варіантом є глибоке зорювання ґрунту і використання очищених земель під сільськогосподарські угіддя.

Біологічні заходи: використання місць зростання борщівника під пасовище. Вівці, після деякого періоду звикання, охоче споживають його. Вони віддають перевагу молодим свіжим рослинам і швидко їх знищують. Для цих цілей найкраще застосовувати чорних овець, оскільки у тварин з пігментованою шкірою ризик фотохімічних опіків мінімальний. За даними М. Г. Кривошеїна (2011), найбільш перспективними в біологічному контролі є такі види лускокрилих – совка зонтична (Dasypolia templi Thunberg) та міль борщівникова (Depressaria radiella Goeze), а також двокрилі мухи-агромізиди (Phytomyza pastinacae Hendel). Літературні дані про види роду Depressaria свідчать про те, що личинка спочатку харчується на центральному зонтику, потім переходить на бічні у міру їх розпускання, і тільки коли всі зав’язі знищені, може живитися листям рослини.

Якщо ви берете участь у знищенні борщівника, пам'ятайте, що одяг та взуття мають бути водонепроникними та максимально закриті, обличчя та очі мають бути захищені окулярами та маскою. У разі безпосереднього контакту із шкірою та виникнення опіків негайно звертайтеся до лікаря!

 

Вик.: провідний фахівець-герболог Форимець К.О.

 

Література:

1. Кривошеина М. Г. Насекомые – вредители борщевика Сосновского в Московском регионе и перспективы их использования в 129 биологической борьбе / М. Г. Кривошеина // Российский журнал биологических инвазий. – 2011. – № 1. – С. 44–51.

2. Атлас насіння бур’янів / за ред. М.П.Косолапа, Головна Державна Інспекція з карантину рослин України. – Київ – 2011, 500 с.

3. Сорные растения / А.В. Фисюнов. – Москва: «Колос», 1984. – 320 с.

4. Вивчення фотодинамічної активності речовин, які містяться в рослинах роду Heracleum L. /О. В. Павлючок-Гогерчак // Актуальні 123 проблеми ботаніки та екології: Матеріали міжнародної конференції молодих учених (9–13 серпня 2011 р.), м. Березне, Рівненська обл., Україна. – К.: ТОВ «Велес», 2011. – С. 191.

5. Іващенко О. О. Бур’яни в агрофітоценозах / О. О. Іващенко. – Біла Церква: Світ, 2001. – 235 с