• slide4
  • slide2
  • slide5
  • slide1
  • slide3

Західний кукурудзяний жук - небезпечний шкідник посівів кукурудзи

1s.jpgКукурудза — одна з високопродуктивних злакових культур універсального призначення, її вирощують для продовольчого, кормового і технічного використання. У зв’язку з розширенням посівних площ кукурудзи в останні роки, Україна стала важливим експортером зерна, попит на яке невпинно зростає. Значною перешкодою на шляху отримання високих врожаїв кукурудзи є ряд факторів, насамперед досить вагомий вплив мають шкідники, які спричиняють зниження її продуктивності, погіршують посівні, харчові та кормові якості.

На території України нараховується близько 190 видів комах, які здатні пошкоджувати кукурудзу, серед них до найнебезпечніших належать 22 види. Серед яких найбільш шкодочинним є західний кукурудзяний жук (Diabrotica virgifera virgifera Le Conte).

Останніми роками в Україні виникла реальна загроза масового поширення цього шкідника, завдані ним збитки можуть бути наближеними до тих, що зазнають виробники кукурудзи в США та інших країнах світу. За підрахунками німецьких фахівців (InstituteforNationalundInternationalPlantHealth), у країні витрати лише на моніторинг шкідника становлять близько 250–280 тис. євро/рік. Зниження врожаю може досягати 10–30% (до 50% - за дуже сприятливих для розвитку шкідника умов).

Західний кукурудзяний жук - шкідник злакових, кукурудзи,
бобових, гарбузових, складноцвітих, внесений до списку А-2: Карантинні організми, обмежено поширені в Україні (згідно наказу від 29.11.2006  № 716 «Про затвердження Переліку регульованих шкідливих організмів» з внесеними змінами та доповненнями від 04.08.2010 та 16.07.2019)2s.jpg

Батьківщиною жука є Центральна та Північна Америка. Вперше західний кукурудзяний жук був виявлений у США в 1909 році як шкідник цукрової кукурудзи. У червні 1992 p. шкідник зареєстрований на території Європи, в районі Сурчина, недалеко від Бєлградського міжнародного аеропорту. Вірогідно жуки були випадково завезені авіацією із США. Незважаючи на винищувальні заходи вид став швидко поширюватися територією Європейського континенту. В Україні шкідника вперше виявили за допомогою феромонових пасток у Закарпатській області в 2001 році. І з кожним роком спостерігається динаміка збільшення площ поширення D. virgifera у західних регіонах України. На території Волинської області західний кукурудзяний жук вперше виявлений у 2017 році в Старовижівському, Ратнівському, Турійському та Ковельському районах на площі 145 га.

Біологія розвитку. На території України D. virgifera розвивається в одній генерації на рік, проходячи стадії яйця, личинки, лялечки й імаго. Зимує у стадії яйця, яке має високу морозостійкість, витримуючи температуру до мінус 10°С. Навесні (початок травня – середина червня), при прогріванні ґрунту до температури 12-13°С, 3s.pngвідроджуються личинки першого віку. Які в пошуках корму здатні подолати відстань 50-80 см. Основна їх кількість розміщується в радіусі до 10 см. від основи стебла. Живляться молоді личинки переважно кореневими волосками та тканинами кореневої системи кукурудзи. Розвиваючись, личинки вгризаються в корінь, живляться серцевинною тканиною, яка містить судинні пучки. Дорослі личинки можуть прогризати отвори в товстих коренях та потрапляти в стебло.

Личинки живляться 3-4 тижні і розвиваються в трьох віках. Личинки третього віку заляльковуються в земляних колисочках в поверхневому шарі ґрунту, але іноді можуть бути й на глибині до 20 см. Розвиток лялечок при оптимальних умовах триває два-три дні. Вони не в4s.pngитримують тривалого затоплення. Під час рясних дощів та інтенсивного зрошення у період заляльковування кількісний вихід імаго може знизитися до 50%.

Відродження імаго спостерігається з третьої декади червня і збігається з появою приймочок на молодих качанах кукурудзи. Період від відродження личинок до імаго триває: при 29°С - 27 днів, при 22°С - 38 днів, при 15°С - 71 день. Активні жуки вранці до сходу сонця та ввечері при заході сонця і у сутінках. В день вони скупчуються в пазухах листків та під листками, перебувають у малоактивному стані. Найбільша їхня активність спостерігається при температурі повітря 22-27°С. За температури нижче 15°С та вище 30°С імаго втрачають свою активність.

Після вильоту жуки спаовуються і самки, впродовж 10-15 днів, відкладають яйця в поверхневий шар ґрунту на глибину до 15 см. біля основи стебла рослини. Інтенсивний період відкладання яєць припадає на середину липня і триває до кінця серпня. Основна кількість яєць зосереджена в поверхневому шарі ґрунту на глибині до 5 см.. Плодючість однієї самки – від 500 до 1000 яєць, тривалість життя від 19 до 126 днів. В кінці вересня основна маса жуків гине. Але іноді за сприятливої погоди імаго можуть зустрічатись і в листопаді.

5s.jpg6s.jpgМорфологічні особливості. Тіло західного кукурудзяного жука продовгувате, зеленувато-сірого або жовто-коричневого кольору. Довжина самки 4,2 – 6,8 мм, самця – 4,4 – 6,6 мм. У жіночих особин черевце значно ширше і довше ніж у чоловічих і його край виступає з-під надкрил.. Голова блискуча, блідо-коричневого кольору, менша за передньоспинку. Лоб світло-жовтий. Передньоспинка золотистого кольору, блискуча, квадратна. На ній розташовуються дві ледь помітні ямки біля основи. Надкрила у кукурудзяного жука золотистого кольору. У самок вони з трьома поздовжніми смугами зеленого або коричневого кольору. У самців надкрила темні або чорні, без смуг, на верхівках світло-жовті або золотисті. Вусики нитчасті. У самця вони такої довжини, як тіло, а у самок становлять 3/4% довжини тіла. Черевце зверху від світло-жовтого до коричневого кольору, знизу – світло-зеленого або жовтувате. Ноги ходильного типу.

9sss.JPGЯйця D. virgifera дрібні, овальні, блідо-жовті, 0,5-0,6 мм довжиною та 0,4 мм шириною. Поверхня яєць має шорстку мікроскульптуру, що є характерною ознакою для визначення роду Diabrotica. На поверхні яєць розміщені горельєфні плями з “чистим дном” в той час, як поверхня дна інших представників роду гофрована.

Личинка - видовжена, зморщена, жовто-біла з коричневою хітинізованою головною капсулою, передньогрудним та анальними щитками. Щойно відроджена личинка довжиною 1,2 мм, доросла до 10-18 мм.

Лялечка - блідо-жовтого або білого кольору, завдовжки 4,5-5,5 мм, без покриву.

10s.jpgОзнаки пошкодження. Імаго пошкоджують волоть, стовпчики жіночих суцвіть, листя, іноді обгризають зерно на молодих качанах. У період цвітіння кукурудзи молоді особини залишають на листках білуваті поздовжні смуги.

Оскільки личинки живляться коренями рослин, сильно вражені
рослини в’януть і передчасно засихають під час посушливих періодів.
 Стебло деформується набуває форми „гусячої шиї”. Якщо коренева система зруйнована більше, ніж на 50%, рослини вилягають. Виявити пошкоджені личинками рослинине складно у другій половині літа, коли вони мають прив’ялий вигляд.

Шкодочинність. Шкодять як личинки, так і жуки. При живленні жуків на генеративних органах 

зменшується кількість зерен в качані, в результаті чого знижується врожайність. Найбільш 

11s.jpg

шкодочинними є личинки, живляться корінням кукурудзи призводить до 

значного зменшення кореневої маси та полягання рослин, за 

Окрім прямої шкоди, спричиненої живленням шкідника, значні втрати врожаю зумовлені також й тим, що імаго та личинки є переносниками збудників грибкових, бактеріальних та вірусних захворювань кукурудзи.якого неможливий механізований збір врожаю.

Способи поширення. Розповсюдження західного кукурудзяного жука на великі відстані може відбуватись в усіх фазах розвтику. Перенесення яєць та личинок шкідника можливе з
транспортом, залишками ґрунту, що прилипає до насіння, знаряддями
праці. Дорослі особини – транспортними засобами, вантажами, а також автомобільними та залізничними шляхами.

У фазі імаго шкідник також може розселятися самостійними перельотами, так в пошуку корму імаго долають значні відстані. На нові території перелітають в основному самки. Їх перельоти досить тривалі – від 45 хвилин до 4 годин. За добу вони можуть робити декілька перельотів таким чином долаючи відстань до 40 км. Швидкість їхнього польоту сягає 10 км. за годину. Напрямок перельотів жуків пов’язаний переважно з напрямком вітру, що полегшує їх розселення.

Методи виявлення. З метою виявлення кукурудзяного жука на полях кукурудзи та прилеглих до них територіях здійснюють постійний контроль шляхом візуального огляду та феромонних пасток. Виявляють шкідника на всіх стадіях його розвитку.

Навесні, коли рослини кукурудзи сягають 20-30 см, проводять візуальний огляд ділянки по двохступінчатих діагоналях і периметру. При цьому ослаблені, пожовтілі і відстаючі в рості рослини викопують і оглядають коріння, на якому можуть бути личинки шкідника.

Для виявлення яєць західного кукурудзяного жука біля пошкоджених рослин відбирають ґрунтові зразки, розміром 15х15х15 см, із розрахунку 1 зразок га 1 га.

В період цвітіння кукурудзи проводять візуальні обстеження з метою виявлення імаго західного кукурудзяного жука. Для цього оглядають листя, стебла, волоття та молоді качани кукурудзи. Виявлених жуків заморюють ефіром і розкладають на ватні матрацики.

Феромонні пастки розміщують на рівні качана рослин кукурудзи із розрахунку 1 пастка на 5 га. Вибірку вкладишів і заміну феромонних капсул проводять щомісячно, з липня по вересень.

З метою локалізації та ліквідації західного кукурудзяного жука здійснюють організаційні, фітосанітарні, агротехнічні, біологічні та хімічні  заходи.

Організаційні заходи полягають в тому, що на території, де виявлено шкідника, накладають карантин.

Фітосанірні заходи спрямовані на профілактику та запобігання проникнення карантинних організмів і включають:

  • насіннєвий матеріал і товарні партії кукурудзи при ввезенні на територію України з країн розповсюдження західного кукурудзяного жука мають відповідати вимогам чинного Законодавства України;
  • щорічне обстеження посівів кукурудзи маршрутно-візуальним методом з використанням феромонових пасток.
  • Ефективним агротехнічним заходом проти західного кукурудзяного жука є сівозміна, що включає зернові, крім кукурудзи, багаторічні трави, конюшину, люцерну тощо. Поля кукурудзи, на яких виявлено первинні вогнища D. virgifera, переорюють після збирання врожаю і наступного року засівають іншими культурами. На цих полях забороняють висівання кукурудзи протягом трьох років. Застосування полицевої оранки, малосніжні та холодні зими зумовлюють глибше промерзання ґрунту і спричинюють часткову загибель яєць шкідника. По периферії висівають стійкі сорти та гібриди кукурудзи з міцною кореневою системою, підвищеною коренездатністю та глибоким заляганням коріння.

Біологічний метод спрямований на використання природних ворогів, які допомагають стабілізувати чисельність шкідника. Закордонними вченими оцінено позитивний вплив на ЗКЖ нематод Stenernemacarpocapsae, Heterorhabditis bacteriophora в комбінації з грунтовим інсектицидом тефлутріном. В США  ентомофагами західного кукурудзяного жука є комахи з родини Carabidae (Harpalus sp.), Cantharidae (Chauliognathus marginalis), Braconidae (Syrrhizus sp.), тощо.

З хімічних заходів боротьби основним є обробка рослин пестицидами проти жуків та внесення в ґрунт при сівбі гранульованих препаратів проти личинок західного кукурудзяного жука.

Обробку хімічними засобами проводять препаратами відповідно до «Переліку  пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання».

 Список використаної літератури:

  1. Грикун О.Найважливіші шкідники кукурудзи в Україні / О. Грикун // Пропозиція. – 2007. – N 5. – С. 70-78.
  2. Західний кукурудзяний жук: реальна небезпека для вітчизняних виробників кукурудзи / А. Челомбітко, О. Башинська // Пропозиція : укр. журн. з питань агробізнесу. - 2013. - N 11. - С. 90-94
  3. Жизнь замечательных жуков/ С. С.Ижевский, А. Л.Лобанов, А. Ю.Соснин - М.: Кодекс, 2014. 368 с.
  4. Карантинні організми в Україні та заходи регулювання їх чисельності / О.І. Борзих, Ю. Е. Клечковський, Л.А. Пилипенко, В. М. Большакова, С. О. Глушкова, Г. Ф. Чебановська. За ред.Ю.Е. Клечковського - Одеса, TOB"Елтон"- 2011 - укр.м. - 138с., Іл. 21 с.
  5. Мовчан О.М.Карантинні шкідливі організми. Частина 1. Карантинні шкідники.- К.: Світ, 2002. - 288 с. Іл. 40 с.
  6. Boriani M, Agosti M, Kiss J, Edwards CR, 2006. Sustainable management of the western corn rootworm, Diabrotica virgifera virgifera LeConte (Coleoptera: Chrysomelidae), in infested areas: experiences in Italy, Hungary and the USA. Bulletin OEPP/EPPO Bulletin, 36(3):531-537.
  7. PM 7/36 (2) Diabrotica virgifera virgifera Bulletin OEPP/EPPO Bulletin (2017) 47 (2), 164–173
  8. Schaub, L., L. Furlan, M. Toth, T. Steinger, L. R. Carrasco, S. Toepfer 2011: Efficiency of3.pheromone traps for monitoring Diabrotica virgifera virgifera LeConte. OEPP/EPPO Bulletin41, 189-194