ВАЖЛИВО ЗНАТИ!!!
Основні напрямки недопущення поширення карантинних бур’янів в зерновій продукції
До складу зернової маси входять, як зерно основної культури, так і різноманітні домішки, які значно ускладнюють зберігання, переробку зерна, а також в подальшому знижують якість продукції. Оскільки ряд домішок містять в своєму складі отруйні речовини, та є небезпечними для людини і тварин, тому вміст таких домішок має бути обмеженим.
Крім того, домішки сприяють псуванню зерна при зберіганні, зокрема, насіння бур'янів має більш високу вологість, що може викликати розвиток мікроорганізмів і навіть самозагнивання. Саме тому необхідно проводити фітосанітарний контроль за вмістом шкідливих організмів, в тому числі бур'янів в зерні.
Зерно та зерно продукти зачасту можуть бути засмічені насінням регульованих шкідливих організмів, в тому числі обмежено поширеним в Україні карантинним бур’яном - амброзією полинолистою (Ambrosia artemisiіfolia L.).
В грудні 2016 року, фахівцями відділу фітосанітарного аналізу ДУ «Волинська обласна фітосанітарна лабораторія», при проведенні фітосанітарної експертизи виявлено насіння амброзії у 20 випадках у зразках соєвих бобів та сорго. Найвищий ступінь засміченості виявлено у сорго зерновому, походженням з Миколаївської області – 655 та 1235 насінин A. artemisiіfolia L. на зразок.
В Україні амброзію полинолисту вперше виявив німецький агроном Кріккер в 1914 році в с. Кудашівка Дніпропетровської області, а в 1925-му бур’ян виявлено на околицях м. Києва (на території елеватора). Після 50-х років ХХ ст. амброзія полинолиста почала активно «крокувати» у північному і західному напрямках України.
Амброзію полинолисту можна знайти у будь-якому куточку нашої держави. Сьогодні даний вид регульованого шкідливого організму виявлений в 24 областях України. Загальна площа поширенняя складає більше 3 млн. га. Самі великі площі - в Херсонській, Запорізькій, Миколаївській, Дніпропетровській, Донецькій та інших південних і східних областях. Волинська область на даний момент є найчистішою від засмічення даним бур'яном.
Рівень присутності A. artemisiifolia швидко зростає в сільськогосподарських угіддях України. Причиною такої поширеності даного явища є те, що вона не вибаглива до природніх умов та досить стійка до змін у зовнішньому середовищі.
Амброзія значно інтенсивніше інших видів, які прийшли з американського континенту, розселяється і на сьогодні відноситься до основних проблемних бур'янів на половині орних угідь України. Поширення амброзії в Україні набуло характеру екологічного вибуху, в зв'язку з чим це явище назвали «амброзієвою чумою». В даний час природні механізми, які могли б стримувати поширення амброзії, занадто слабкі або повністю порушені, оскільки антропогенні фактори значно переважають над природними.
Насіннєва продуктивність однієї рослини може досягати 100 тис. насінин. Навіть незріле насіння здатне проростати, але лише навесні, коли закінчується період біологічного спокою (5-6 місяців). Непроросле насіння переходить в стан вторинного спокою, який може тривати 5-14 і навіть 40 років.
Крім суто агрономічної шкоди (зниження врожаю сільськогосподарських культур і його якості), амброзія полинолиста -небезпечна для здоров'я людей. Її пилок є причиною виникнення багатьох алергічних захворювань, які об'єднані під назвою «поліноз».
Рослини амброзії містять від 0,07 до 0,15% гірких речовин і при поїданні їх худобою, в молоці з'являється неприємний запах і смак. Силос з домішками амброзії тварини їдять неохоче.
Дослідження показали, що для утворення однієї тонни сухої речовини амброзія полинолиста споживає з грунту 15,5 кг азоту і 1,5 кг фосфору, а також використовує близько 950 т води.
На полях, які засмічені амброзією, погіршується якість польових робіт, особливо, під час збирання врожаю та проведення основного обробітку грунту. На таких полях в зерні озимої пшениці на 0,5% знижується вміст білка, а його скловидність знижується на 1%.
Проблема поширення амброзії полинолистої стосується не тільки галузі землеробства, а й усього нашого суспільства. Без цілеспрямованого комплексного підходу до організації системи контролю економічно і екологічно прийнятного позитивного результату досягти дуже важко.
З метою запобігання розповсюдженню амброзії основними методами контролю та боротьби є: карантинний, фітоценотичний, агротехнічний, хімічний, та біологічний.
Карантинні заходи, суть яких полягає у безперервному контролі за якістю посівного матеріалу та його засміченістю карантинними бур'янами.
Забороняється використовувати посівний матеріал, засмічений насінням карантинних бур'янів, а також зберігати та перевозити зерно без попереднього очищення. Тому, з метою встановлення фітосанітарного стану, не допущення переміщення зерна засміченого карантинними організмами, доцільно проводити фітосанітарну експертизу зерна та зерно продуктів саме на етапі його зберігання в складських приміщеннях.
Машини і знаряддя, що використовувались при збиранні урожаю з ділянок, засмічених карантинними бур'янами, необхідно очистити і продезинфікувати, а потім вже використовувати для інших робіт. Відходи з насіння карантинних бур'янів при можливості запарюють та згодовують тваринам, а при відсутності такої можливості спалюють. Очищене насіння висівають тільки після проведення повторної фітосанітарної експертизи, а після сівби встановлюють контроль за полями, де висіяне таке насіння. Урожай з цих полів підлягає детальному аналізу і тільки після цього може використовуватись за призначенням. За полями, де знищені карантинні бур'яни, встановлюється постійний нагляд, який триває впродовж двох років після ліквідації вогнища.
Крім того, наявність амброзії в зерні та зерно продуктах стає причиною відмови у видачі фітосанітарних сертифікатів при експорті зерна, оскільки, при підготовці експортних партій вантажу, необхідно звернути увагу в яких країнах світу амброзія полинолиста є карантинним бур’яном, так як, відповідно до міжнародних стандартів, об’єкти регулювання засмічені регульованими шкідливими організмами, в тому числі і амброзією не допускаються до ввезення/вивезення за межі митної території.
Метод фітоценотичного контролю доцільно використовувати у випадку, коли у пониззях, закрайках городів, балках, схилах наявні зарості амброзії. Даний метод рекомендовано у двох варіантах: засівання зон багаторічними рослинами, або пізнє скошування травостою амброзії. Варто зазначити, що багаторазове скошування є шкідливим, адже воно провокує розгалуження кореневої системи і проростання близько двох десятків нових пагонів. При правильному використанні названих методів уже за декілька років можна суттєво знизити популяцію амброзії.
Досить дієвим методом боротьби з амброзією є використання агротехнічних засобів. Найпопулярнішим з них є лущення стерні і поступове знищення насіння в ґрунті. Амброзія проростає дещо пізніше в порівнянні з озимими культурами, а тому досить часто використовують так званий провокаційний метод. Його суть полягає у обробітку ґрунту і підвищення його контакту з насінням амброзії, а вже після її проростання проводять боронування, що повністю знищує рослину.
Високою популярністю користується міжрядковий обробіток, а саме: просапка, розпушування та підгортання. Наслідком даних засобів є пригнічення росту, або і повне відмирання бур'янів у посівах наприклад соняшнику.
Найбюджетнішим та найдієвішим методом боротьби з амброзією полинолистою є біологічний метод, адже за допомогою амброзієвої совки та амброзієвого листоїда можна повністю захистити посівні площі від шкодочинності даної рослини. Але єдиним, і досить важливим фактором сьогодення є те, що людина поки не в змозі контролювати процеси популяції комах даного виду.
У випадку, коли використання біологічних, карантинних, чи агротехнічних засобів не може забезпечити надійний захист рослин від амброзії, доцільним є використання хімічних засобів захисту боротьби з бур'янами. Для обмеження чисельності амброзії полинолистої можна застосовувати понад 50 гербіцидів, до яких вона найбільш чутлива. Найкращі результати досягнуто при застосуванні препаратів - Ураган Форте, Чистопол, Раундап, Арсенал Новий, Агрітокс, Грантокс.
Отже, від своєчасного та правильного підбору методів та засобів боротьби з амброзією на посівах озимих та інших культур, а також від стану їх зберігання в складських приміщеннях, залежить рівень та якість отримання гарного врожаю.